Поети з Литви, України та Білорусі
У п’ятницю, суботу та неділю — 28, 29, 30 жовтня — у "Дзизі" (Львів, вул. Вірменська,35) проходитимуть поетичні читання у рамках спільного форуму литовських, українських, білоруських письменників "Багатоголосся у Львові". |
Найкращі українські поети і перекладачі познайомлять присутніх із текстами авторів, знакових для литовської та білоруської літератур. Присутні матимуть унікальну можливість долучитися до світу інших мов, інших мов культур. Щовечора початок о 18:00. Вхід — вільний. Корнеліус Плателіс – Катерина Калитко Дайва Чепаускайте – Юлія Мусаковська Юргіта Яспоніте – Катріна Хаддад Біруте Йонушкайте – Валянціна Аксак Відас Моркунас – Олена Гусейнова Артурас Валіоніс – Олена Герасим’юк Тадас Жвірінскіс – Ірина Старовойт Уладзімір Арлов – Юрій Завадський Партнери проекту: Спілка письменників Литви, Львівський національний університет ім. І. Франка, Мистецьке об’єднання "Дзиґа" Контакт: Маріанна Кіяновська (067) 720 93 41 Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. https://www.facebook.com/marianna.kijanowska Довідка про авторів: Корнеліус Плателіс (нар. 1951 р., Шяуляй, Литва) — литовський поет, есеїст, перекладач. Закінчив інженерно-будівельний інститут у Вільнюсі. Деякий час працював у різних будівельних організаціях у м. Друскінінкай. У 1991-1993 рр. був заступником міністра освіти і культури, згодом — заступником мера м. Друскінінкай, у 1996-1998 рр. керував видавництвом Vaga ("Борозна"). У 1998-2000 рр. — міністр освіти і науки Литви. Був головним редактором тижневика "Література і мистецтво". Активний громадський діяч: член Спілки письменників Литви, член литовського ПЕН-центру, голова правління фестивалю "Поетична осінь" в м. Друскінінкай. Перша книжка Плателіса, "Слова і дні", побачила світ у 1980 році. Автор багатьох книжок віршів, книги есе, численних перекладів (зокрема Еліота, Паунда, Шеймса Хіні). Його поезії перекладені англійською, вірменською, білоруською, естонською, грецькою, грузинською, іспанською, латиською, польською, норвезькою, французькою, російською, словенською, шведською, українською, угорською, німецькою та іншими мовами. У 2002 р. нагороджений Литовською національною премією в галузі культури і мистецтва. Тадас Жвірінскіс (нар. 1969 р., м. Вільнюс, Литва) — литовський поет і прозаїк. Народився у Вільнюсі, з якого виїжджав лише двічі — коли тринадцять місяців служив у Радянській армії і коли п'ять років (1987-1993 рр.) вивчав фармакологію в Каунаській медичній академії. Фаховий фармацевт, пише для задоволення. Перша книга віршів — "Близнюк" (1995). Далі вийшли ще чотири книги віршів: "Скажи: ніщота" (1998), "Menaechmi" (разом із Томасом Бакшисом, 2000), "Бог & я "(2003) "Відмітки на рецепті: поезія"(2014), а також дві книжки прози "Осяяння" (2002),"Смородина Ялми"(2008). Переклав з англійської книгу віршів Джеймса Дугласа Моррісона "Боги і нові істоти" (2010). Дайва Чепаускайте (нар. 1967 р., м. Маріямполе, Литва) — поет, драматург, акторка. Навчалася в Каунасі, отримала лікарський диплом, але не стала лікарем. Ще навчаючись, почала відвідувати молодіжний театр-студію. З 1990 р. — акторка в Каунаському молодіжному камерному театрі. У 1992 р. — перша книга віршів, "Безіменні". Далі побачили світ збірки поезій "Я з'їла одну журавлину" (1998), "Не треба напевно обов’язково" (2004) (визнана найкращою книжкою року). З 2008 р. — завліт і прес-аташе Каунаського камерного театру. Автор 6 п’єс для дорослих і 8 п’єс для дітей. Твори перекладені англійською, російською, фінською, шведською та іншими мовами. Відома також як автор текстів пісень. Чепаускайте стала 41-им переможцем фестивалю "Весна поезії" (Вільнюс). У 2006 р. нагороджена Золотим сценічним хрестом для найкращого автора національної драматургії за п’єсу "Боби". У 2012 р. відзначна титулом Людини толерантності року від Фонду Сугіхари "Дипломати за життя" за п’єсу про Голокост "Яма". Юргіта Яспоніте (нар. 1981 р., м. Зарасай, Литва) — литовський поет. Випускниця литовської філології Вільнюського педагогічного університету, магістр у галузі літератури. Працює в муніципальній бібліотеці (м. Вільнюс). Вірші перекладені латиською, білоруською, українською мовами. Авторка збірки поезій "Шалтупе"(2014), яка в 2015 р. перемогла в національному конкурсі на найкращий поетичний дебют. Біруте Йoнушкайте (нар. 1959 р., с. Сейви, Польща) — литовська письменниця і перекладач з польської мови, журналіст. Закінчила журналістику у Вільнюському університеті. Як журналіст працювала в Польщі, зокрема в періодиці литовської меншини в Польщі. З 1985 року живе в Литві (за винятком кількох років, проведених у Канаді). Протягом семи років була головним редактором популярного журналу "Сім'я" (до 2002 р.), потім — головним редактором журналу "Сім'я і світ". З січня 2003 р. — секретар Спілки письменників Литви, починаючи з 2003 р. і до цього часу — віце-президент Спілки письменників Литви. Автор 6 книжок короткої прози, 2 повістей, 5 романів (останній з яких на сьогодні, "Маранта", увійшов до коротких списків кількох європейських премій, був номінований на Книгу року-2015 (Литва) і відзначений премією Людаса Довіденаса (2016) за найкращий новий литовський роман), а також збірок поезій і книжок для дітей, у списку перекладів поезії і прози — понад десять позицій. Мала проза Йoнушкайте та її вірші перекладені англійською, білоруською, українською, польською, німецькою, хорватською, російською, іспанською, французькою та грузинською мовами. Лауреат багатьох літературних нагород (зокрема премії ім. А. Йонінаса, літературної премії ім. Ю. Жемайте, премії Міністерства культури Литви в галузі журналістики та культури, Award Bells і Пятраса Цвірки -- обидві за коротку прозу, премії ім. Йонаса Марцінкявічуса та ін.). У 2016 році Йoнушкайте нагороджена польським Золотим хрестом за заслуги в розвитку співпраці та популяризації польської культури. Відас Моркунас (нар. 1962 р., м. Науйойі-Акмяне, Литва) — литовський прозаїк, поет і відомий перекладач. Навчався в тогочасній державній консерваторії Клайпеди на факультеті театрального мистецтва. Автор двох книжок малої прози ("День народження манекена", 2001; "Репортаж із яйця", 2012), збірки віршів "Вогні некрополів". Живе у Вільнюсі. Фрілансер. Член Спілки письменників Литви з 2004 року. Відзначався в локальних рейтингах та преміями журналів і видавництв за окремі твори та за книжку "Репортаж із яйця". Перекладає з англійської, німецької, польської і російської мов. Артурас Валіоніс (нар. 1973 р., Друскінінкай, Литва) — литовський поет. До 1991 р. жив у Каунасі, з 1991 р. живе у Вільнюсі. Отримав диплом із соціології у Вільнюському університеті, випускник Центральноєвропейського університету (відділення у Варшаві). Кандидатську дисертацію захистив при Польській Академії наук. Як поет дебютував у 1994 р. Видав чотири поетичні книжки: "У польоті не лишається слідів" (2003), "Приблизно три" (2012), "Більше світла в наші ворота" (2014), "По нотах: камерні твори для одинокого голосу" (2015). Регулярно бере участь в поетичних фестивалях і заходах в Литві та за кордоном, як поет представляв Литву в Стокгольмі (2003) та на фестивалі "Віленіца" (Словенія, 2011), в Македонії тощо. Його вірші перекладені англійською, шведською, польською, латиською, македонською, словенською та ін. мовами. Співпрацював з джазовими музикантами, зокрема брав участь у спільних проектах з Володимиром Тарасовим. Член Спілки письменників Литви з 2010 року. Уладзімір Арлов (нар. 1953 р, м. Полоцьк, Білорусь) — білоруський поет, прозаїк, есеїст, віце-президент Білоруського ПЕН-центру. У 1970-1975 рр. — студент історичного факультету БДУ. Працював у Новополоцьку вчителем історії у школі, у 1976-1986 рр. — у редакції газети "Хімік". З 1986 ср. член Спілки білоруських письменників. У 1988 р. став членом Білоруського Народного Фронту. У 1989 р. вийшов із КПРС. З 1997 р. працює в редакції журналу "Крыніца". Як поет дебютував у 1973 р. Поезія Уладзіміра Арлова перекладена 25 мовами. Автор сценаріїв науково-документальних фільмів "Єфросинія Полоцька", "Полоцькі лабіринти", "Симеон Полоцький" та ін. Нагороджений численними преміями, відзнаками, зокрема: премією Ленінського комсомолу Білорусі (1986), медаллю Франциска Скорини — за вклад у розробку різних тем з історії Білорусі (1991), видавничою премією ім. Володимира Короткевича (1993), премією Білоруського ПЕН-центру (1996), Літературною премією Європейський поет свободи (Гданськ, 2010). Валянціна Аксак (нар. 1953 р., с. Смалічі, Неясвязький район, Білорусь) — білоруська письменниця, журналістка. У 1975 р. закінчила історичний факультет БДУ. Дебютувала як поет у 1976 р. Працювала кореспондентом, оглядачем у білоруській періодиці, очолювала відділ культури в журналі "Беларусь". Кореспондент "Радіо Свобода". Видала зокрема збірки поезій "Цвинтар" (1992), "Каплиця" (1994), "Античний дощ" (1999), "Ружовниця" (2008). Член Спілки білоруських письменників (з 1994 р.). Лауреат премії "Золотий апостроф"(2008). Катерина Калитко (нар. 1982 р., м. Вінниця, Україна) — українська письменниця, перекладачка. У 1999-2005 рр. вивчала політологію і журналістику в Києво-Могилянській академії. Зараз живе і працює у м. Вінниці та в м. Сараєво. Авторка поетичних збірок "Посібник зі створення світу" (1999), "Сьогоднішнє завтрашнє" (2001), "Портретування асфальту" (2004), "Діалоги з Одіссєем" (2005), "Сезон штормів" (2013), "Катівня. Виноградник. Дім" (2014, Книга року-2014). У 2007 році опублікувала книжку малої прози "М.істерія". Калитко — відомий перекладач з боснійської, хорватської і сербської, за переклади творів Міленко Єрговича вона отримала перекладацьку нагороду "Metaphora" (2014). Лауреат багатьох літературних стипендій. Твори Катерини Калитко перекладалися англійською, російською, польською, німецькою, вірменською та на іврит. У 1999 р. стала лауреатом літконкурсу "Гранослов", переможцем фестивалю читаної поезії "Молоде вино", у 2001 р. нагороджена премією "Привітання життя" імені Богдана-Ігоря Антонича, у 2003 р. — лауреат конкурсу видавництва "Смолоcкип". З відзнак останнього часу — CEI Fellowship for Writers in Residence (Центральноєвропейська ініціатива стипендій для письменників у резиденції, 2015), головна нагорода фестивалю "Віленіца" — "Crystal Віленіца" (2016). Ініціювала "Інтермеццо" — перший в Україні міжнародний фестиваль короткої прози (2015, 2016). Юлія Мусаковська (нар. 1982 р., Львів, Україна) — українська письменниця, перекладачка шведської літератури. У 2005 році з відзнакою закінчила факультет міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка. Працює в царині PR. Поетичний дебют — у 2008 р. Автор збірок поезій "Чоловіки, жінки і діти" (2015), "Полювання на тишу" (2014), "Маски" (2011), "На видих і на вдих" (2010). Вірші перекладалися шведською, російською, німецькою, болгарською, англійською мовами та івритом. Лауреат міжнародного конкурсу "Гранослов" (2008), лауреат конкурсу видавництва "Смолоскип" (2009, 2010), лауреат конкурсу ім. Б.-І. Антонича "Привітання життя" (2009), лауреат всеукраїнського конкурсу "Коронація слова 2011", лауреат I премії поетичного конкурсу DICTUM від видавництва "Крок" (2013), нагорода "Найкращий книжковий дизайн року" за поетичну збірку "Чоловіки, жінки і діти" (художнє оформленням Творчої майстерні "Аґрафка", 2016). Катріна Хаддад (нар. 1978 р., м. Карло-Лібкнехтівськ (нині Соледар) Донецької області, Україна) — українська письменниця, журналіст, перекладач. Походить із сирійсько-української родини, мешкала в Донецьку, Харкові й Дамаску, нині живе в Києві. Початкову освіту здобула в Сирії (в Дамаску), середню – в Соледарі (Донецька область), вищу – з української філології – в Харківському університеті імені В. Каразіна. Кандидат філологічних наук. Лауреатка літературної премії видавництва "Смолоскип" 2006-го і 2007 років. Авторка літературознавчих наукових статей у спеціалізованих виданнях. Вірші публікувалися в альманасі Першого міжнародного літературного фестивалю (Львів, 2005), в антологіях "ZEX" (Харків, 2006), "Дві тонни" (Київ, 2007), "Готелі Харкова" (Харків, 2008), проекті "Вакації" (№2, 2007), часописах "Березіль" (2008), "Кур’єр Кривбасу" (2009), "Телекритика" (2009) тощо, переклади з арабської — у журналі "Всесвіт". Учасниця численних мистецьких фестивалів та акцій. Поезію перекладено литовською, польською й івритом. 2010 р. брала участь у фестивалі "Місто Поезії" в Любліні. Олена Гусейнова (нар. 1979 р., м. Помічна Кіровоградської області, Україна) — українська поетеса. Закінчила Києво-Могилянську Академію, філолог. Авторка поетичних збірок "Відкритий райдер" (2012), "Супергерої" (2016, у художньому оформленні Творчої майстерні "Аґрафка"). Вірші друкувалися в часописах, в "Антології одинадцяти поеток "Ми і Вона", антології нової української поезії Анети Камінської "Дольки помаранч", в поетичній антології "Степ.Step" тощо. Живе у Києві. Лауреатка літературного конкурсу видавництва "Смолоскип" (2005) та Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка (2012) в номінації "За найкращу першу поетичну збірку". Поезії перекладалися польською, словацькою, чеською, англійською та російською. Як авторка текстів пісень та співавторка музично-перформативних проектів співпрацює з композиторкою Танею Ша та етно-лаунж проектом "Shopping Hour". Олена Герасим’юк (нар. 1991 р., Київ, Україна) — поет, есеїст, перекладач. Автор збірки віршів "Глухота" (2014). Автор поеми-перформенсу "Тюремна пісня" (2016). Навчалася в КНУ імені Тараса Шевченка. Працювала на "Радіо Свобода". Лауреатка конкурсу пам'яті Леоніда Кисельова (2012), Міжнародної україно-німецької літературної премії імені Олеся Гончара (2013), Премії літературного конкурсу видавництва "Смолоскип" у номінації "Поезія" (2013), Перша резидентка резиденції для письменників "Станіславський феномен" (2013). Окремі вірші перекладено англійською, литовською, грузинською, італійською, німецькою, сербською, польською, білоруською та російською. Одна з авторів проекту під назвою "Розстрільний Календар" (який є хронікою політичних репресій в Україні, починаючи від 1930-х рр., що прив'язана до звичайного календаря і викладена у соціальних мережах Facebook i Twitter). Ірина Старовойт (нар. 1975 р., Львів, Україна) — літературознавець, поет, перекладач, кандидат філологічних наук (2001), доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка (2004), геніальний педагог. Захистила дисертацію на тему "Український постмодернізм у критичному та художньому дискурсах кінця ХХ ст." (2001). Автор збірок поезій "Вже не прозорі" (1997), "Гронінгенський рукопис" (2014). Автор і ведуча книжкового ревю "Томи" на Львівському обласному телебаченні (1996–1999). Член Асоціації українських письменників. Лауреат першої премії видавництва "Смолоскип" (1999). Належала до літературної групи "Нечувані". Живе і працює у Львові. Поезія Ірини Старовойт ввійшла у видання: "Ми і вона: Антологія одинадцяти поеток" (2005), "Українські літературні школи та групи 60-90-х рр. ХХ ст.: Антологія вибраної поезії та есеїстики" (2009). Юрій Завадський (нар. 1981 р., Тернопіль) — український поет, перекладач, видавець. Випускник філологічного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (ТНПУ). Кандидат філологічних наук. Автор монографії "Віртуальна література" (). У 2007-2010 рр. працював асистентом кафедри інформатики ТНПУ, а у 2010-2011 рр. — асистентом кафедри журналістики ТНПУ. Почав писати вірші в середині 1990-х. Галузь його наукових і творчих зацікавлень — сучасна зорова поезія, комп'ютерні технології в мистецтві, мережева література, вільний вірш і фонетична поезія (англ. sound poetry, нім. Lautgedicht). У поєднанні з психоделічними музичними настроями гурту "ZSUF" "фонетика" Юрія Завадського була представлена на фестивалях в Україні й Польщі (зокрема, фестиваль "L2" у Любліні 2009 року). Гурт "ZSUF" та Завадський разом записали альбом "юрійзавадський ZSUF" (2011). Юрій Завадський є автором гіпертекстової поеми "Цигарки", що вийшла на компакт-диску у 2006 році й вільно доступна на сайті поета. 2010 року разом із українським поетом із Барселони Андрієм Антоновським Юрій Завадський випустив поетичну збірку "Ротврот". До книги, виданої всього в 6 примірниках, передмову створив каталонський письменник Карлес Ак Мор. Транслітерацію та переклад каталонською мовою здійснила Каталіна Джирона. Книгу здизайнував Василь Гудима та спільно зі своїм братом Михайлом Гудимою створив у залізі; книгу видали в співпраці з тернопільським видавництвом "Крок". Кожний том важить двадцять кілограмів. Обкладинка зроблена з грубого листового металу. Сам текст друкований на грубому акварельному папері. Листки не перегортаються — вони нанизані на металевні стрижні. Щоб прочитати наступну сторінку, треба зняти з цих стрижнів попередню. На кожному листі є короткий вірш, написаний у стилі фонетичної поезії, з одного боку — українською мовою, а з другого — каталонською. У травні того ж року книгу презентували на міжнародному ковальському фестивалі у Івано-Франківську та на фестивалі "Barcelona Poesia" 2010 року в Барселоні. Інші поетичні збірки Завадського: "Імовірність" (1999), "юрійзавадський" (самвидав, 2003, у співпраці з художником Ігорем Гойняком), "юрійзавадський" (2005, у співпраці з художником Катериною Ткачовою), Мультимедійна антологія (на компакт-диску, самвидав, 2006, містить перші дві книги та гіпертекстову поему "Цигарки"), "юрійзавадський" (2008), "Крик" (2012), "Спазм" (2013), "Пейпербек. Зібрані вірші" (2013), "ea"(2014), "Таксист" (2015).Окремі твори Завадського перекладено англійською, німецькою, португальською, каталонською та кримськотатарською мовами. Разом із австралійським письменником Лесом Віксом Юрій Завадський створив двомовну поему "Слипстрім" (Slipstream). Від жовтня 2000 до лютого 2005 року Завадський видавав літературну газету ZВІРШІ, з квітня 2008 року керує спільнотою Літературна студія "87" при ТНПУ. У 2009-му заснував видавництво "Крок", яке спеціалізується на виданні поезії та перекладної літератури. Як культуртреґер Юрій Завадський співпрацює з літературними колами Польщі, Швеції, Великобританії, Бразилії, Каталонії, Австралії, Нової Зеландії, Литви. Починаючи з 2015 року є учасником гурту "Субпродукт". Учасники гурту займаються видобуванням звуків із електронних та аналогових пристроїв, творячи в такий спосіб шумове середовище. Продукцію гурту можна назвати музикою, близкою до нойзу. |